Найчастіше питання про світло приходить мені в директ приблизно в такому вигляді: як налаштувати камеру в приміщенні, де світла майже немає. Пишуть його не з пляжу на заході сонця, а з власної кухні о девʼятій вечора, де горить одна лампа під стелею, кадр виходить сірим і зернистим, а їжа на тарілці виглядає геть не так, як в житті.
Статті про світло у фотографії зазвичай починаються з іншого кінця, із золотої години і студійних схем на три джерела. Порядок тут перевернутий, бо новачок знімає там, де живе: біля єдиного вікна, у похмурий день, у кімнаті з жовтою лампою. Саме з цієї кімнати ми і почнемо.
Нижче розберемо, чому кімнатний кадр виходить сірим, як влаштоване одне вікно і на якій відстані від нього ставати, чим жорстке світло відрізняється від мʼякого, схему з одним джерелом, якої мені вистачає на дві комерційні зйомки з трьох, і чесну правду про золоту годину разом з міфом, який повторюють майже всі.
Двадцять років я знімаю комерційно, здебільшого їжу для ресторанів і брендів, і майже всі ці кадри поставлені одним джерелом світла.
- Чому кадр у кімнаті виходить сірим
- Одне вікно як головний інструмент новачка
- Жорстке і мʼяке світло простими словами
- Схема з одним джерелом, якої вистачає на предметку і їжу
- Коли потрібне імпульсне світло, а коли ні
- Золота година: що це насправді і в чому міф
- Помилки, через які світло в кадрі гине
- Що зробити сьогодні
Чому кадр у кімнаті виходить сірим
Світло в кімнаті є завжди, питання тільки в тому, звідки саме воно приходить. Увечері на кухні працює лампа під стелею, з коридору падає ще одна смуга, у вікні лишається залишок сутінок, а світлі стіни повертають усе це назад. Джерел виходить чотири чи пʼять, і жодне з них не головне. Кадр через це виглядає пласким: виразних тіней немає, обʼєм зникає, а колір розповзається між жовтим і синім.
Камера не вміє додавати світло, вона збирає те, що вже стоїть у кімнаті. Коли світла мало, вона витягує його підняттям чутливості, і разом зі світлом у кадр приходить шум. Тому перше рішення тут стосується не налаштувань, а самої кімнати.
Порада виглядає дивною, адже світла і так бракує. Але одна лампа збоку або одне вікно малюють на предметі світло і тінь, а пʼять слабких джерел дають рівну сіру пляму. Кадр із малюнком легко зробити світлішим під час обробки, а сіру пляму вже нічим не врятувати.
Одне вікно як головний інструмент новачка
Вікно це найбільший і найдешевший софтбокс, який у тебе вже стоїть удома. У фуд-зйомці і в предметці професійні джерела часто налаштовують саме так, щоб глядачеві здавалось, ніби світло прийшло з вікна. Тобі цей ефект дістається безкоштовно, лишається навчитись ним керувати.
Керування вікном зводиться до трьох простих речей: напрямок, відстань і відбивач.
Постав обʼєкт боком до вікна, приблизно під кутом сорок пʼять градусів. Фронтальне світло з-за твоєї спини вбиває обʼєм і робить із кадру пласку маску, а бокове дає тінь з одного боку, і саме ця тінь показує форму.
Постав предмет майже впритул до скла, і перехід від світла до тіні стане мʼяким та плавним. Відійди з ним углиб кімнати, і той самий перехід зробиться різкішим, а світла помітно поменшає. Відстань це твій регулятор мʼякості без жодного обладнання.
Аркуш білого паперу, розібрана картонна коробка, дошка для нарізання, світлий рушник на спинці стільця. Постав його з тіньового боку, і темний бік перестане провалюватись у чорноту. Присувай ближче або відсувай далі, поки тінь не стане такою, як тобі треба.
Друге вікно за спиною або лампа в коридорі змішуються з головним джерелом і зʼїдають малюнок. Засунь штору, вимкни лампу і подивись на різницю в тому самому кадрі.
Варто придивитись і до самих вікон у квартирі. Вікно, у яке ніколи не заглядає пряме сонце, дає рівне мʼяке світло майже цілий день, і це найзручніше місце в домі для зйомки. Вікно з прямим сонцем працює двома різними способами: поки промінь падає в кімнату, світло жорстке і контрастне, а варто повісити на скло тюль або аркуш кальки, воно одразу стає мʼяким.
Похмурий день, якого всі бояться, для новачка найкращий. Хмари перетворюють небо на одне величезне рівне джерело, тіні стають легкими, а помилки з експозицією майже не видно. Портрет, зйомка їжі і предметка в таку погоду виходять з першого дубля.
Композиційні сітки це безкоштовний майстер-клас на пʼятнадцять хвилин плюс тренажер, який накладає сітки прямо на камеру твого телефона. Вмикаєш, ставиш предмет біля вікна і знімаєш по лініях: різницю видно вже на першій серії.
Дивитись майстер-класЖорстке і мʼяке світло простими словами
Ці два слова звучать як теорія, хоча різниця між ними видно неозброєним оком. Подивись на межу тіні від предмета. Коли перехід від світлого до темного різкий і читається як лінія, світло жорстке. Коли перехід розтягнутий і мʼякий, світло мʼяке.
Залежить це від однієї речі: наскільки велике джерело в порівнянні з обʼєктом. Сонце в чистому небі величезне, але воно так далеко, що для твого предмета працює як маленька точка, і тому дає жорстку різку тінь. Те саме сонце за хмарами світить через усе небо і стає мʼяким. Настільна лампа за пів метра від тарілки мʼякша, ніж та сама лампа з іншого кінця кімнати.
Проявляє рельєф і фактуру: хрустку скоринку хліба, крихти, плетіння тканини, шкірку цитруса, металевий посуд. Тінь працює як олівець, який обводить кожну нерівність. Разом із фактурою воно так само чесно показує зморшки й нерівності шкіри, тому в портреті з ним поводяться обережно.
Зберігає колір і форму, згладжує дрібні нерівності і прощає помилки. Це базове світло для портрета, для дитячої зйомки і для більшості страв, де важлива не фактура, а сам продукт. Плата за мʼякість це втрата частини обʼєму, тому зовсім мʼякий кадр може виглядати пласким.
Практичний висновок звучить просто: спочатку вирішуєш, що саме в кадрі головне, і вже потім обираєш світло. Знімаєш свіжий хліб або вʼязаний светр, бери жорсткіше і став джерело під гострішим кутом. Знімаєш обличчя або десерт із гладкою глазурʼю, вішай на вікно тюль і присувай предмет ближче до скла.
Схема з одним джерелом, якої вистачає на предметку і їжу
Існує думка, що професійний фуд-фотограф обвішаний обладнанням, як ялинка іграшками. У двох випадках із трьох я використовую одне джерело світла, і це стосується кадрів для ресторанів, для брендів і для власних кулінарних книг.
Макаронс, знятий на моєму майстер-класі: одне джерело максимально близько до обʼєкта зліва і великий відбивач справа. Складається відчуття, що світло падає з вікна, хоча насправді там стоїть моноблок із великим софтбоксом.
Креветки для шотландського ресторану Whisky Corner у Києві: одне джерело з невеликим софтбоксом шістдесят на шістдесят, контрове світло, дуже гострий кут до знімальної поверхні. Рифлений гриль сам малює тіні, і щоб не знищити цей малюнок, відбивачів я не ставив узагалі.
Хумус для моєї книги рецептів: глибока поверхня столу перегукується з глибокими візерунками самої страви, і мені потрібні були виразні тіні. Одне джерело з великим софтбоксом позаду страви під гострим кутом, а відбивач працює тільки на те, щоб трохи підняти тінь під тарілкою.
Буайбес для ресторану Leo: схема та сама, контрове світло і великий софтбокс з відбивачем. Змінився лише кут, тут він близько сорока пʼяти градусів замість гострого.
Повторити цю схему вдома можна без жодного обладнання. Постав тарілку на стіл біля вікна так, щоб вікно опинилось не збоку від тебе, а позаду страви і трохи вбік. Світло піде тобі назустріч, підсвітить страву по контуру, проявить пару і блиск соусу. Спереду, з твого боку, постав білий аркуш і присувай його доти, доки передня частина страви перестане бути темною.
Ця схема називається контровою, і саме вона робить їжу апетитною. Фронтальне світло, яке падає на страву з-за твоєї спини, вбиває блиск і обʼєм, тому телефон зі спалахом у лоб дає ту саму пласку тарілку, яку ти вже бачила в чужих кадрах.
Позаду обʼєкта і трохи вбік, під гострим кутом до поверхні столу.
Білий аркуш спереду, з твого боку. Присувай і відсувай його, дивлячись на передню тінь.
Вимкнути всі інші джерела в кімнаті. Змішане світло дає брудний колір, який потім важко виправити.
Тільки кут головного джерела. Гостріший кут дає більше фактури і глибші тіні, кут ближче до сорока пʼяти градусів дає рівніший обʼєм.
Коли потрібне імпульсне світло, а коли ні
Питання про покупку світла новачки ставлять надто рано. Поки ти вчишся бачити напрямок і мʼякість, вікно дасть тобі все необхідне і не візьме за це грошей. Обладнання не додає вміння, воно тільки повторює те, що ти вже вмієш робити з вікном.
Імпульсне світло стає потрібним у трьох робочих ситуаціях. Перша: зйомка йде за розкладом замовника, а не за розкладом сонця, і ресторан чекає на тебе о девʼятій вечора. Друга: зйомка триває цілий день, а кадр має лишатися однаковим з ранку до вечора, тоді як вікно змінюється щогодини. Третя: тобі потрібен кут, якого вікно фізично не дає.
Коли справа дійшла до покупки, бери одне джерело з великим софтбоксом розміром десь шістдесят на девʼяносто сантиметрів, цього вистачає на всі постановки вище. Дешеве світло невідомого походження брати не варто, бо його непостійність від кадру до кадру псує серію більше, ніж допомагає сама наявність джерела.
Світло йде від камери прямо на обʼєкт, тіней не лишається зовсім, і обличчя перетворюється на пласку маску з різкою тінню на стіні. Зовнішній спалах, розвернутий у стелю або в білу стіну, дає той самий кадр, тільки мʼяко й обʼємно.
Джерело, поставлене без розуміння напрямку, дає такий самий сірий кадр, як лампа під стелею. Спочатку навчись керувати вікном, потім купуй прилад, який повторює вікно в будь-яку годину.
Друге джерело майже завжди зʼїдає малюнок першого. Поки одне джерело з відбивачем не дає тобі передбачуваного результату, друге тільки додає плутанини.
Про те, коли справді час купувати камеру і скільки коштує зібрати старт, я окремо розписав у матеріалі про фотоапарат для початківця.
Золота година: що це насправді і в чому міф
Золота година це проміжок, коли сонце стоїть нижче приблизно шести градусів над горизонтом. Промені йдуть крізь товстий шар атмосфери, синя частина світла розсіюється, і залишається тепле золото. Світло в цей час низьке й бокове, тому кадри виглядають обʼємними навіть на телефоні.
Тепер про міф, який повторюють майже в кожній статті: восени золота година нібито довша. Якщо порахувати за астрономією, виходить рівно навпаки. Золота година найкоротша саме біля рівнодення, у другій половині вересня, бо тоді сонце перетинає горизонт під найкрутішим кутом, а найдовша вона на сонцестояннях, у червні й грудні.
| Місто | 21 червня | 22 вересня | 21 грудня |
|---|---|---|---|
| Київ | 80 хв | 63 хв | 83 хв |
| Варшава | 85 хв | 65 хв | 90 хв |
| Лондон | 83 хв | 64 хв | 87 хв |
| Мадрид | 61 хв | 53 хв | 63 хв |
| Нью-Йорк | 62 хв | 53 хв | 63 хв |
Справжня причина осіннього ажіотажу лежить не в довжині вікна, а в його часі. У Києві в червні вечірня золота година припадає приблизно на проміжок з 20:21 до 21:13, і зняти в цей час родину з малою дитиною практично неможливо. П'ятнадцятого жовтня те саме вікно переїжджає на 17:22 і закривається о 18:06, тобто на зручний час одразу після школи й роботи.
Ще одна річ, про яку не пишуть у календарях. Будь-який планувальник рахує від математичного горизонту, а реальний горизонт закривають пагорби, дерева й будинки. Одного разу я приїхав на локацію в улоговині між високими пагорбами, маючи в запасі за розрахунком ще двадцять чи тридцять хвилин. Сонце сховалось за пагорб рівно через пʼять хвилин після початку зйомки. Тепер я завжди дивлюсь не тільки на час, а й на те, що стоїть із західного боку.
І прийом, який працює саме в цей час. Знімай зі схилу згори вниз, стаючи трохи вище за модель, тоді в кадр не потрапляє ані небо, ані сонце, а весь схил світиться золотом. Сонце лишається за спиною моделі, підсвічує волосся і дає обʼєм контровим світлом, а кадр при цьому зберігає контраст, якого важко досягти на рівній місцевості.
Планувальник золотої години показує для твого міста і твоєї дати шість вікон: ранкову синю годину, схід, ранкову й вечірню золоту годину, захід і вечірню синю годину. Кожен рядок розкривається прикладами реальних кадрів, знятих у цьому світлі. У списку вже майже сорок міст України та діаспори, а місце можна визначити автоматично.
Відкрити планувальникКнопка відкриє бота в Telegram, він одразу дасть доступ. Безкоштовно.
Помилки, через які світло в кадрі гине
Сонце в зеніті дає жорстку тінь під очима і вигорілі плями на обличчі. Новачку в цей час краще піти в тінь, дочекатись золотої години або скористатись похмурою погодою.
Вона мружиться, шкіра блищить, обʼєму немає зовсім. Розверни модель спиною до сонця і підсвіти обличчя відбивачем або спалахом, тоді у волоссі зʼявиться золотий контур.
Жовта лампа під стелею плюс синє вікно дають два різні кольори на одному обличчі, і виправити це в обробці майже неможливо. Обери одне джерело і вимкни решту.
Найцікавіше вікно після заходу живе пʼять чи десять хвилин, і саме тоді більшість людей уже пакує речі. Залишся ще на чверть години після того, як сонце сховалось.
Що зробити сьогодні
Візьми будь-який предмет зі столу і постав його біля вікна. Зроби три кадри поспіль: предмет обличчям до вікна, боком до вікна і спиною до вікна. Далі поклади з тіньового боку білий аркуш і зроби четвертий кадр. Чотири знімки на одному предметі показують про напрямок і відбивач більше, ніж будь-який текст, включно з цим.
Другу вправу я даю всім своїм ученицям, і вона займає один день без камери. Обери обʼєкт біля дому, дерево або лавку, і подивись на нього вранці, опівдні, о пʼятій вечора і на заході. Помічай, з якого боку падає тінь, наскільки вона різка і як змінюється колір. Через день такого спостереження ти починаєш бачити світло раніше, ніж підносиш камеру до ока.
Коли світло вже стоїть, наступним питанням стає композиція. Різницю між домашнім знімком і кадром, за який платять, найчастіше роблять саме ці дві речі разом, і талант тут ні до чого. Про порядок дій на старті я розписав у матеріалі про те, як стати фотографом з нуля, а вилки цін по нішах зібрані в огляді вартості фотосесії.