Хотілося бути в чомусь кращою
Мені завжди подобалося фотографувати. Мене наче тягнуло в цю сферу. Я відчувала справжнє задоволення, коли знімала. Тому захотілося використати свої здібності й перетворити все це на добрі фотографічні навички.
У певний момент зʼявилося гостре бажання бути корисною і бути кращою в чомусь. Так прийшло усвідомлення, що час іти вчитися новій професії.
Мій стресовий початок
Фотоакадемія трапилася мені на очі в рекламі в соцмережах. Мені сподобалися умови навчання, і я зареєструвалася на новий потік.
Коли почала вчитися, зрозуміла, що насправді до цього нічого не знала про фотографію. У перші місяці було важко: для мене було багато нової інформації. Я поступово намагалася з усім розібратися. Просто брала і робила.
Тоді в мене був старий фотоапарат, на якому я одразу й тренувалася все налаштовувати. З часом розібралася, як будувати композицію в кадрі. Дізналася, як правильно готуватися до зйомки, щоб кадри в результаті виходили такими, як треба.
Та на початку ще важче було в психологічному плані. Мені довелося боротися зі своїми страхами. Я розчаровувалася в собі й знову починала вірити в себе. І так по колу. Фотоакадемія і наставник щоразу витягували мене з цього кола. Мені допомогли почуватися впевнено й щоразу повертати віру у свої сили.
Мозок фотографа працює по-іншому
З часом усе стало на свої місця, і я помітила в собі зміни. Я почала бачити й мислити ширше. Якось несвідомо все аналізувати: локації, інтерʼєри, одяг, чужі роботи. Ніби почала бачити більше, ніж раніше.
Тепер я усвідомлюю, що мій мозок наче переналаштувався разом із тим стареньким фотоапаратом. Усе, що відбувається в моєму житті і взагалі довкола мене в конкретний момент, я аналізую як фотограф. Я бачу картинку й придумую, чого тут бракує, яких кольорів додати, з якого ракурсу це виглядатиме ще краще. Те саме з людьми. Я знаю, як зняла б кожного і який сенс заклала б в історію кадру.
Я відчула свою спеціальність
Мій наставник вплинув на вибір спеціальності. Мені нічого не навʼязували, і ніхто за мене не вирішував. Наставництво працює так, що я сама відчула, який напрям фотографії мій. Це портретна фотографія. Я бачу себе саме портретним фотографом.
Саме це навчання дозволило мені впевнено називати себе фотографом.
Коли працюєш із живими людьми — це завжди живі й нові емоції. Це часто непередбачувані ситуації і смішні історії: від зливи під час зйомки до поліції в метро, бо комусь здалося, що ми знімаємо надто близько до колії.
Дивлюся на речі реально і знаю, як діяти далі
Хоч я вже певний час працюю у сфері фотографії і маю непоганий досвід, усе ж знаю свої слабкі сторони і що потрібно опрацювати. Зараз хочу краще навчитися правильно подавати себе як фотографа і продавати свої послуги.
Можу впевнено сказати, що Фотоакадемія навчила мене в усьому отримувати те, чого я хочу. Як портретний фотограф, я отримала багато досвіду та відкриттів у роботі з різними моделями. Ідеться про модель як обʼєкт зйомки, а не як професію. Було по-різному, але все одно кайфово.
