Марина Люкшина

Критика клієнта стала вирішальною

До навчання у Фотоакадемії я вже проводила фотосесії, хоч досвіду в мене було мало. Здебільшого знімала в режимі A — це режим, у якому можна змінювати лише діафрагму, а про витримку чи ISO там навіть не йдеться. Про композицію я не знала зовсім нічого. Тож мені самій не подобалися мої роботи. Це була перша причина вчитися.

Вирішальним моментом для мене стала ситуація, коли клієнт, не знаючи, що фотографом в одному з проєктів була саме я, порадив мені змінити фотографа. З одного боку, це ніби кумедний випадок. Але саме тоді я остаточно вирішила серйозно вчитися на фотографа.

Фотографія продає краще, ніж жива людина

Добре фотографувати мені було потрібно насамперед для мого бізнесу. Фотографія чудово продає, а хороша фотографія продає краще за будь-якого менеджера. У моїй справі це працювало, але лише з часом я зрозуміла, що можна зробити ще краще. Я думала найняти фотографа, але свідомо залишила зйомку собі, бо мені подобалося знімати. Якщо ви фотограф-початківець, то точно мене зрозумієте.

Тож щира порада: якщо ви кайфуєте від процесу зйомки, від красивих фотографій — це ваше. Розвивайтеся в цьому, навчайтеся — і отримаєте найкращу професію у світі. Я обрала школу Олександра Сляднєва, бо хотіла саме живого навчання з наставником.

Я прийняла себе в професії

За перші місяці я зрозуміла, як багато всього не знала. Побачила, який це великий і цікавий світ — фотографія. Мені знадобився певний час, щоб це прийняти і прийняти себе в цій професії. Памʼятаю, що тоді вперше зрозуміла: тепер я інша. Я бачу по-іншому. Я міркую по-іншому.

Зламаний фотоапарат

Навчання у Фотоакадемії від самого початку дало зрозуміти, що ситуації бувають різні і не завжди проблема в тобі. Наприклад, у мене була камера, яка погано фокусувалася на обʼєкті. Я постійно думала, що я поганий фотограф. Та й інші мені так казали. А виявилося, що проблема в техніці. Тобто кілька років я гнобила себе за погані знімки, старалася, багато знімала, а кадри все одно не виходили.

Я зрозуміла: якби саме тоді мене не навчили розбиратися в техніці, у будові камери та особливостях налаштування, я могла б зневіритися в собі й покинути цю справу. А треба було просто змінити камеру.

Шукайте свою камеру

Коли я вчилася у Фотоакадемії, у нас були ще й заняття в студії в Одесі. І одного разу мій наставник Олександр Сляднєв просто дав мені попрацювати своїм фотоапаратом, щоб я відчула різницю. Я її відчула. І саме тоді зрозуміла, яка камера потрібна мені самій. Купити найдорожчу — не головне. Так, сучасні камери кращі й зручніші, вони дуже спрощують роботу. Але важливо навчитися розбиратися в цій техніці, щоб обрати свою. Тож мушу сказати, що навчання у Фотошколі заощадило мені час і гроші, які я витратила б, поки шукала б свою камеру серед інших.

Живу новими поняттями

Горизонт, кадрування, плановість, обʼєм у кадрі, композиція, поєднання кольорів і стилів — усе це тепер частина мого життя. Ці поняття перевернули моє уявлення про фотографію загалом і про роботу фотографа. Я дізналася, що кожна фотографія повинна мати мету, концепт. Саме це робить кадр привабливим і глибоким. Такі знімки хочеться розглядати, аналізувати. Вони перемагають у конкурсах і запамʼятовуються.

Я почала помічати деталі. Мабуть, саме навчання так наблизило мене до перфекціонізму. Це відбилося навіть на моєму житті. І мені це подобається!

Закохалась на весіллі

Одного разу мене запросили знімати весілля. Мені дуже сподобалися сам процес, щасливі люди, настрій, святкова ейфорія. Крім оплати, я отримала велике задоволення і серйозно замислилася, чи не обрати цей напрям фотографії своєю нішею. Так я закохалася у весільну фотографію. Не одразу, але за кілька місяців я точно вирішила, що працюватиму у весільній фотографії. Я ще навчаюся, але вже чітко бачу себе в цій ніші. Ба більше, планую виходити й на європейський ринок. Наставник багато що мені підсвітив, тож я вже чітко знаю, як утілити свої задуми.

Безплатні фотосесії можуть приносити більше грошей, ніж платні

Є комерційні роботи, які замовляє й оплачує клієнт. А є роботи, потрібні для портфоліо. За другі вам ніхто не заплатить, але принесуть вони значно більше: вони продаватимуть вас тим, кому ви хочете, і за гонорар, який ви хочете.

До речі, безплатна зйомка іноді може принести більше, ніж комерційна. Наприклад, ви можете зняти людину, яка потім викладе ці знімки у свої соцмережі. Якщо в неї багато підписників або її коло спілкування збігається з вашою цільовою аудиторією, то всі ці люди — ваші потенційні клієнти. У мене були такі безплатні зйомки, і вони досі приводять мені вже платних клієнтів. Це вигідне вкладення свого часу.

Ідіть у люди

Чудовий спосіб показати себе й завести нові знайомства — відвідувати масові заходи як фотограф. Просто знімайте людей. Одного разу я виконувала домашнє завдання наставника і пішла знімати захід у школі. Директорка закладу помітила мене. Вона побачила, як я працюю, і взяла мої контакти. Пізніше я провела для неї чудову платну зйомку. Ось так просто зʼявився клієнт.

Практика спершу шокує, а потім дивує

Мені дуже подобаються практичні заняття з Олександром Сляднєвим. Спочатку ти в шоці. Нічого не розумієш. Потім думаєш, що так точно ніколи не зможеш. Далі крок за кроком розбираєшся, пробуєш. Пробуєш ще раз — виходить. Приходить усвідомлення, що насправді все можливо. Треба лише вчитися в тих, хто вміє більше за тебе і може доступно пояснити.

Я знайшла джерело свого ресурсу

На зустрічах із наставником я зрозуміла, що мені треба наповнювати себе енергією. Без правильної енергії я не можу працювати, творити й кайфувати від роботи. Я зрозуміла, як це робити. Свій ресурс я знайшла в подорожах і красивих місцях. Я даю собі час на відновлення в нових місцях, і це завжди повертає мені енергію.

Тут Фотоакадемія знову приємно мене дивує, бо на кожному рівні навчання є додатковий місяць. Уроків у цей місяць уже немає, але є зустрічі з наставником і майстер-класи. За цей час можна надолужити все, чого не встигла під час навчання, бо просто була не в ресурсі.

Знайти свою людину непросто, знайти 60 своїх людей — запросто

Ще одним джерелом підтримки для мене стала спільнота. Це таке круте відчуття — зустріти людину, яка думає в тому ж напрямку, що й ти, схожа на тебе й розуміє з півслова. А тепер уявіть, що ви познайомилися з кількома десятками таких людей. А коли серед нових друзів є ті, хто має більше досвіду у спільній справі й щиро хоче допомогти, поділитися, підказати, — це просто безцінно.

У фотографію приходять схожі люди. Мабуть, тому нам усім так легко одне з одним. Я дуже рада, що маю в професії не лише наставника, а й таку колосальну підтримку серед студентів спільноти. Серед них і сама змінюєшся, ростеш, хочеш бути кращою і так само щиро допомагати іншим.