Ти зробила сорок кадрів поспіль, переглянула їх і видалила всі до одного. У дзеркалі перед цим усе виглядало нормально, а на екрані телефона зʼявилась чужа жінка з важким підборіддям і дивним носом. Після третього такого разу народжується фраза, яку я чую від людей найчастіше: я просто не фотогенічна.
Фотогенічних і нефотогенічних людей насправді не буває, є навичка, якої нас ніхто не вчив. Ми вчилися ходити, писати, водити машину і тримати виделку, а стояти перед камерою не вчився майже ніхто. Однією з моїх спеціалізацій двадцять років лишається зйомка приватного портфоліо, і на такі зйомки приходять люди, далекі від модельного бізнесу. Більшість із них опиняється перед професійною камерою вперше в житті, і я приблизно знаю все, що вони скажуть у перші пʼять хвилин.
Нижче зібрано те, що я говорю їм на зйомці, перекладене на телефон і на домашні умови. Розберемо, чому обличчя на фото не схоже на дзеркальне, яке світло працює у звичайній квартирі, що робить з обличчям камера телефона і як це виправити за десять секунд, три опорні пози замість сотні складних, окрему главу про руки і те, що варто сказати фотографу ще до зйомки.
- Чому на фото ти не схожа на себе
- Світло: чому біля вікна виходить, а під лампою ні
- Ракурс і відстань: що камера телефона робить з обличчям
- Три опорні пози і принцип руху
- Руки: головна біда всіх фото
- Одяг і фон, які працюють на тебе
- Як фотографуватися у чужого фотографа
- Селфі чи кадр, знятий іншою людиною
- Обробка: скільки її насправді треба
- Помилки, які видно на будь-якому фото
- Що зробити сьогодні
Чому на фото ти не схожа на себе
Обличчя людини несиметричне, і в дзеркалі ти багато років бачиш одну версію цієї несиметрії. Камера показує другу, розвернуту, і мозок читає її як трохи чуже обличчя. Відчуття знайоме навіть моделям з великим досвідом, різниця лише в тому, що вони перестали на нього реагувати.
До цього додається технічна річ, про яку майже ніхто не знає. У режимі селфі телефон показує тобі дзеркальну картинку, а зберігає кадр таким, яким тебе бачать інші люди. Саме тому ракурс подобався на екрані і розчарував одразу після натискання кнопки. На iPhone перемикач лежить у Налаштуваннях, у розділі Камера, і зветься дзеркальна фронтальна камера. У більшості пристроїв Android той самий перемикач живе всередині застосунку камери, у налаштуваннях селфі.
Третя причина стосується самого механізму зйомки. Камера дивиться одним оком і не бачить обʼєму, тому вона складає живе обличчя в пласку картинку. У житті твоє обличчя постійно рухається, і люди бачать тебе в сотні мікровиразів поспіль. Фотографія зупиняє одну соту секунди, і часто це виявляється секунда між двома виразами, коли мʼязи ще не дійшли до посмішки.
Світло: чому біля вікна виходить, а під лампою ні
Найчастіше кадр псує не обличчя і не поза, а місце, у якому ти стала. Лампа під стелею світить згори вниз, і через це очі провалюються в тінь, під носом зʼявляється темна пляма, а лінія підборіддя роздвоюється. Те саме обличчя біля вікна виглядає рівним і живим, бо світло приходить збоку і приблизно на висоті очей.
Джерело маленьке і стоїть високо над головою, тому тіні виходять різкими і падають рівно в очниці. Шкіра під таким світлом показує кожну нерівність, а колір йде в жовтий. Ванна кімната найгірше місце в квартирі для селфі саме через це: там світло часто стоїть просто над дзеркалом.
Джерело величезне і стоїть на рівні твого обличчя, тому перехід від світла до тіні виходить мʼяким. Похмурий день працює навіть краще за сонячний, бо хмари перетворюють небо на одну рівну лампу. Світлі стіни, білий рушник чи постіль повертають частину світла назад і підсвічують тіньовий бік.
Стати біля вікна замало, важливо ще як саме ти до нього стоїш. Розвернись обличчям до вікна і трохи вбік, приблизно на сорок пʼять градусів, тоді на обличчі зʼявиться легка тінь з одного боку і воно перестане бути пласким. Підійди ближче до скла, і світло стане мʼякшим, відійди вглиб кімнати, і тіні поглибшають.
Верхня лампа плюс вікно дають на обличчі два різні кольори одночасно, жовтий з одного боку і холодний з іншого. Виправити це в обробці майже неможливо, тому просто клацни вимикачем.
Аркуш білого паперу, розгорнута книжка, світлий рушник на спинці стільця. Тримай його з тіньового боку близько до обличчя, і темний бік перестане провалюватись.
Розвернись так, щоб за спиною була рівна стіна або глибина кімнати, а не шафа з дрібними речами.
Найзручніші години це ранок і час до обіду, коли світло рівне і його багато навіть у похмуру погоду.
Увечері вікно вже не працює, і телефон починає викручувати чутливість, через що в кадрі зʼявляється зерно. Візьми найбільшу лампу в домі, постав її збоку і трохи вище за рівень очей, а верхнє світло вимкни. Нічний режим у телефоні теж допоможе, але він знімає кадр кілька секунд поспіль, тому телефон доведеться на щось поставити.
Докладніше про напрямок, мʼякість і роботу з одним джерелом я розписав у матеріалі про світло у фотографії.
Анна Шупа-Дуброва
Олеся КорсунРакурс і відстань: що камера телефона робить з обличчям
Ось головна технічна причина невдалих селфі, і вона не має жодного стосунку до твоєї зовнішності. Камера телефона ширококутна, приблизно як обʼєктив на двадцять чотири міліметри, а фронтальна ще ширша. На відстані витягнутої руки ніс опиняється помітно ближче до скла, ніж вуха, і камера чесно малює його більшим, ніж він є. Класичний портретний обʼєктив має близько вісімдесяти пʼяти міліметрів саме тому, що з такої відстані пропорції обличчя лишаються природними.
Натисни в камері кнопку 2x або 3x і відсунь телефон далі, наскільки дозволяє рука. Пропорції вирівнюються одразу, і це найшвидша зміна з усіх, що є в цьому тексті.
Фронтальна камера на більшості телефонів слабша за основну. Розверни телефон екраном від себе, постав його на полицю чи стос книжок, а кадр збудуй по дзеркалу або по попередньому знімку.
Три або пʼять секунд вистачає, щоб опустити руку і встигнути видихнути. Знімай серіями по кілька кадрів, бо з десяти знімків завжди один виявляється живішим за решту.
Тримай телефон на рівні очей або трохи вище, бо зйомка знизу вгору дає друге підборіддя навіть тим, у кого його немає. Занадто високо теж не варто, інакше голова стане великою, а тіло зникне.
Дві дрібниці змінюють обличчя сильніше за будь-яку позу. Перша: витягни шию вгору і подай підборіддя трохи вперед і вниз, тоді лінія щелепи стає чіткою, а шия довшою. Виглядає це збоку дивно, а в кадрі працює бездоганно, і саме цей рух я показую всім, хто вперше стоїть у мене перед камерою. Друга: розверни обличчя приблизно на три чверті замість повного анфасу, бо півобороту робить риси обʼємнішими.
У кожної людини є сторона обличчя, яка на фото виглядає краще. Знайти її просто: зроби десять кадрів, повернувши голову вправо, і десять з поворотом вліво, при однаковому світлі й однаковій відстані. Різницю ти побачиш одразу, а далі лишиться просто памʼятати свій бік. Більшість блогерок знімає з одного й того самого ракурсу роками, і в цьому немає нічого поганого.
Композиційні сітки це безкоштовний майстер-клас на пʼятнадцять хвилин плюс тренажер, який накладає лінії прямо на камеру твого телефона. Вмикаєш, ставиш себе не в центр, а на лінію, і різницю видно вже на першій серії кадрів.
Дивитись майстер-класТри опорні пози і принцип руху
Списки зі ста поз не працюють з простої причини: у момент зйомки ти не згадаєш ані номер, ані картинку. Робочих положень насправді три, і всередині кожного з них виходить ціла серія різних кадрів.
Перенеси вагу на дальню від камери ногу, ближню трохи зігни і виведи вперед, корпус розверни на три чверті. Ця постановка дає лінію стегна і талії там, де при рівній стійці анфас видно суцільний прямокутник. Плечі при цьому опущені, а спина рівна без військової напруги.
Обіпрись плечем або спиною на стіну, підвіконня, поручень чи спинку стільця. Опора одразу знімає скутість, дає тілу природний нахил і вирішує вічне питання, куди подіти руки. Це найпростіше положення для тих, хто хвилюється перед камерою.
Іди назустріч камері, повертайся на місці, поправляй волосся чи комір, роби крок і оглядайся через плече. Рух дає найживіші кадри і найбільше браку, тому знімай його серіями по пʼять чи шість знімків.
Усередині кожного положення міняй три дрібниці: куди повернута голова, куди спрямований погляд і що роблять руки. Такого набору вистачає на пʼятнадцять різних кадрів з одного місця, і людина при цьому майже не сходить зі своєї точки.
Це головне, що я говорю на зйомках приватного портфоліо. Коли людині кажуть завмерти в красивій позі, обличчя напружується за секунду, і на кадрі видно зусилля. Від маленької конкретної задачі тіло рухається саме, а вираз обличчя стає побічним ефектом дії. Замість команди усміхнись працює прохання видихнути й повільно перевести погляд у камеру, замість фрази стань красиво працює прохання зробити крок уперед і зупинитись.
Тетяна Гребенюк
Тетяна Гребенюк
Тетяна ГребенюкРуки: головна біда всіх фото
Руки видають хвилювання швидше за обличчя, і саме через них більшість домашніх кадрів виглядає скуто. Найчастіша помилка одна: руки притиснуті до тіла по швах. Притиснута рука розплющується об корпус і виглядає ширшою, ніж вона є, а силует людини перетворюється на суцільну пляму без талії.
Відведи їх від тіла так, щоб між рукою і талією лишався просвіт. Достатньо кількох сантиметрів, і фігура одразу читається.
Розкрита долоня, спрямована на обʼєктив, виглядає великою і забирає всю увагу. Поверни руку ребром, і вона стане витонченою.
Напруга в кисті видно навіть на маленькому екрані. Пальці мають бути мʼякими і трохи зібраними, ніби ти щойно відпустила чашку.
Суглоб, спрямований прямо в обʼєктив, візуально вкорочує кінцівку. Розверни його трохи вбік, і рука знову подовжиться.
Найнадійніше рішення виглядає банально: дай рукам справу. Візьми чашку, тримай ремінець сумки, поправ комір або пасмо волосся, засунь у кишеню самі великі пальці, обійми себе за лікоть. Руки при ділі перестають бути проблемою, бо мозок зайнятий дією і не встигає їх контролювати.
У селфі працює той самий принцип, тільки місця менше. Друга рука в кадрі майже завжди рятує композицію: підніми її до волосся, поклади на шию збоку або тримай нею чашку. Порожній кадр з одним обличчям посередині виглядає біднішим за такий самий кадр із живим рухом руки.
Одяг і фон, які працюють на тебе
На зйомках я працюю зі стилістом, який добирає одяг під задум кадру. Вдома ця робота лягає на тебе, а правил тут небагато.
Одяг для фото добирають однорідний і спокійний за кольором. Яскраво-червона кофта на кадрі побачиться першою, а ти вже другою, і глядач запамʼятає саме кофту. Дрібні візерунки, тонкі смужки і клітинка на камері часто дають рябіння, тому їх краще лишити вдома. Обирай те, у чому тобі фізично зручно: незручний одяг видно на обличчі раніше, ніж на фігурі.
Фон вирішує майже стільки ж, скільки одяг. Чим він однорідніший, тим більше уваги дістається тобі. Рівна стіна, зелень без плям сонця, глибина кімнати за спиною працюють завжди, а килим, шафа з дрібницями і смугаста огорожа руйнують навіть добре знятий кадр. Подивись на верхній край кадру окремо: стовп чи гілка, що ростуть з голови, псують фото сильніше за будь-яку позу.
Аксесуар завершує образ і дає рукам заняття одночасно. Кулон, браслет, годинник, окуляри, капелюх, шарф працюють одразу в двох ролях. Про те, як розкласти всі ці елементи по кадру, я докладно розписав у матеріалі про композицію і правило третин.
Як фотографуватися у чужого фотографа
Зйомка у фотографа виграється до того, як ти приїхала на локацію. Я майже ніколи не призначаю зйомку без попередньої зустрічі або хоча б довгої розмови, бо саме на ній зʼясовується половина того, що потім видно на кадрах.
Профіль у соцмережах, резюме, сімейний альбом і портфоліо вимагають різних кадрів. Фотограф будує зйомку від того, де знімки будуть жити.
Збери пʼять чи сім чужих кадрів, які тобі подобаються, і покажи їх до зйомки. Це швидше за будь-який опис словами і знімає половину непорозумінь.
Скажи прямо, який ракурс тобі не подобається і чого ти не хочеш бачити на фото. Нормальний фотограф вдячний за таку відвертість, бо це економить йому час.
Для вуличної зйомки бери ранок або останню годину перед заходом сонця, для домашньої денне світло. Опівдні сонце дає жорстку тінь під очима і мружить очі.
Скільки кадрів ти отримаєш, які з них будуть відретушовані і за скільки днів. Ці три питання знімають майже всі конфлікти після зйомки.
Список того, що варто взяти з собою, короткий і завжди однаковий. Два або три комплекти одягу спокійних тонів, змінне взуття, аксесуари, гребінець, матуючі серветки для обличчя, помада і маленьке дзеркальце, вода. Приїжджай хвилин на пʼятнадцять раніше, щоб встигнути роздивитись місце і перевести дух.
Перші десять хвилин будуть скутими майже у всіх, і це нормальна частина процесу. Попроси фотографа показати кілька кадрів у середині зйомки: коли ти бачиш, що виходить добре, тіло розслабляється саме. Про те, як влаштована така зйомка з іншого боку камери, я розписав у матеріалі про портретну зйомку.
Селфі чи кадр, знятий іншою людиною
Селфі завжди читається як селфі, і причина в геометрії. Витягнута рука дає постійну відстань, постійний ракурс трохи згори і кадр, обрізаний по груди. Фон у такому кадрі майже не працює, бо його просто немає в рамці.
Кадр, знятий іншою людиною, дає те, чого селфі не дасть ніколи: повний зріст, повітря навколо тебе, фон з характером і природну позу тіла в русі. Саме такі знімки виглядають дорожче в профілі, і саме їх бракує більшості акаунтів. Профіль, зібраний з самих селфі, через десяток кадрів стає одноманітним, бо ракурс у всіх знімках той самий.
Проміжне рішення живе прямо в твоєму телефоні. Постав його на опору, увімкни таймер або серійну зйомку і працюй у кадрі так, ніби тебе знімає інша людина. Ти отримаєш повний зріст, нормальну відстань до обʼєктива і свободу рухатись, а витягнутої руки в кадрі не буде.
Обробка: скільки її насправді треба
Обробка не рятує кадр, знятий погано, вона тільки розкриває кадр, знятий добре. Порядок дій простий: спочатку кадрування і вирівнювання горизонту, потім яскравість і контраст, потім тепло кольору, і аж наприкінці шкіра.
Перебір видно з першого погляду і завжди читається як аматорство. Воскова шкіра без пор, звужене до неможливого обличчя, вибілені зуби і очі, штучно піднятий рум'янець кажуть глядачеві більше, ніж хотілося б. Один застосунок і кілька акуратних рухів дають кращий результат, ніж послідовний прогін кадру через пʼять різних програм.
Що саме лікується повзунками, де вже допомагає штучний інтелект і де він відверто бреше, я розібрав окремо в матеріалі про обробку фото і ШІ.
Помилки, які видно на будь-якому фото
Телефон живе в сумці й у кишені, і на обʼєктиві осідає плівка з пилу та жиру. Вона дає мутність і серпанок навколо світла, який неможливо виправити обробкою. Протирай скло сухою серветкою перед кожною серією кадрів.
Світло від камери прямо в обличчя вбиває обʼєм, вибілює шкіру і кидає різку тінь на стіну за спиною. Увечері краще піднести обличчя ближче до лампи, ніж вмикати спалах.
Телефон на рівні грудей дає ракурс, який вкорочує шию і додає підборіддя. Піднімай камеру щонайменше на рівень очей.
Втягнута в плечі голова або наглухо закритий комір псують навіть вдалий ракурс. Витягни шию вгору і опусти плечі.
Коли вікно за спиною, камера вимірює яскраве світло і робить обличчя темною плямою. Розвернись обличчям до вікна або тапни по обличчю на екрані, щоб камера виставила експозицію по ньому.
Що зробити сьогодні
Візьми телефон і стань біля вікна, розвернувшись до нього під кутом приблизно сорок пʼять градусів. Зроби три кадри поспіль: перший на витягнутій руці як звичайно, другий з кнопкою 2x і рукою далі від обличчя, третій основною камерою з таймером, поставивши телефон на стос книжок. Три знімки на одному обличчі показують про ракурс і відстань більше, ніж будь-який текст, включно з цим.
Друга вправа займає один вечір і потребує тільки дзеркала. Постав вагу на одну ногу, обіприся плечем на стіну і подивись, як міняється силует, коли ти відводиш руки від тіла на кілька сантиметрів. Далі повертай голову вправо і вліво по десять разів, шукаючи свою робочу сторону. Через один такий вечір тіло починає ставати правильно саме, без думок про це.
А далі стається цікава річ, яку я бачу на кожному потоці. Коли навчилась бачити світло і будувати кадр, знімати себе стає нудно, бо на собі можливості швидко закінчуються. Знімати інших людей виявляється значно цікавіше: там і світло складніше, і реакція живої людини у відповідь, і результат видно одразу на чужому обличчі. Багато хто приходив до мене саме цією дорогою, спочатку розібравшись зі своїми фото.
Композиційні сітки це безкоштовний майстер-клас на пʼятнадцять хвилин про те, як будується кадр, і тренажер, який накладає лінії просто на камеру твого телефона. Він працює однаково і на селфі, і на портреті подруги, і на тарілці зі сніданком.
Відкрити тренажер