Одна й та сама паста знята в мене двічі. Перший кадр стоїть на білій ресторанній скатертині, він рівний, різкий і абсолютно нічий. Другий зібраний на ящику ароматного сіна, і саме його заклад поставив на головну сторінку. Страва в обох кадрах однакова, камера теж однакова, різниця тільки в атмосфері.
Про атмосферу зазвичай пишуть словами, від яких нічого не змінюється: відчуй настрій, злови емоцію, продумай ідею. Знімати після такої поради не стає легше, бо незрозуміло, за що взятися руками. Насправді атмосфера складається із семи цілком конкретних речей, і кожну з них ти виставляєш свідомо, як витримку чи діафрагму.
Нижче розберемо ці сім важелів по черзі, шість стилів, які реально зустрічаються в замовленнях, спосіб обрати стиль під нішу та під конкретного замовника, роботу з референсами без сліпого копіювання і помилки, через які стилізований кадр розсипається.
Двадцять років я знімаю комерційно для ресторанів і брендів, серед моїх замовників Zara, Louis Vuitton, Dolce & Gabbana, Singleton і Jack Daniel's, а перед камерою працювали понад дві сотні шефів із зірками Мішлен.
- Що таке атмосфера, якщо прибрати красиві слова
- Світло вирішує настрій першим
- Колір: тепле проти холодного
- Фактура: те, до чого хочеться торкнутися
- Реквізит: скільки предметів достатньо
- Рух: чому ідеально статичний кадр виглядає мертвим
- Кадрування: скільки повітря залишити
- Історія одним реченням
- Шість стилів, які реально зустрічаються в замовленнях
- Як обрати стиль під нішу і під замовника
- Референси: як збирати і не скотитися в копіювання
- Помилки, через які стилізований кадр розсипається
- Що зробити сьогодні
Що таке атмосфера, якщо прибрати красиві слова
Атмосфера це відповідь глядачки на два питання, які вона ставить собі за долю секунди: де я опинилась і що я тут відчуваю. Кадр без атмосфери відповідає «ніде» і «нічого», тому погляд ковзає далі по стрічці. А от на кадр з атмосферою вона отримує відповідь «недільний сніданок удома» або «дорогий вечір у ресторані», і саме за неї платить замовник.
Найважливіше тут те, що відповідь збирається не з натхнення. Вона збирається із семи важелів, які видно на будь-якому професійному кадрі, варто трохи придивитись.
| Важіль | Що він вирішує | Крайні положення |
|---|---|---|
| Світло | загальний настрій і драму | мʼяке й рівне ↔ жорстке й контрастне |
| Колір | температуру відчуття | тепле й затишне ↔ холодне й чисте |
| Фактура | відчуття дотику | груба й натуральна ↔ гладка й технологічна |
| Реквізит | місце і час дії | порожній кадр ↔ насичена сцена |
| Рух | життя всередині кадру | статична подача ↔ пара, руки, розсип |
| Кадрування | дистанцію глядачки | макро зі смаком ↔ загальний план місця |
| Історія | сенс усього кадру | каталожний знімок ↔ сцена з життя |
Далі кожен важіль розберемо окремо, разом із тим, у який бік його крутити під конкретну задачу.
Світло вирішує настрій першим
Світло встановлює настрій раніше за всі інші важелі, і виправити його обробкою вже не вийде. Вибір тут зводиться до трьох рішень, які ти приймаєш до першого кадру.
Бокове світло малює тінь і дає обʼєм, тому воно виглядає живим і дорогим. Фронтальне світло з-за твоєї спини робить кадр пласким і схожим на документ. Контрове світло позаду обʼєкта підсвічує контур, проявляє пару над стравою і блиск на склі.
Жорстке світло дає різку межу тіні й витягує фактуру: скоринку хліба, плетіння льону, шорсткість дерева. Мʼяке світло згладжує дрібні нерівності й зберігає колір, тому воно частіше працює в портреті та в ніжних сюжетах.
Глибока тінь дає драму й концентрацію на головному. Світла відкрита тінь дає повітря й легкість. Керуєш нею білим аркушем з тіньового боку або темною поверхнею, яка зʼїдає зайве відбите світло.
Дві крайні точки цієї шкали мають власні назви, і саме їх найчастіше замовляють як стиль. Темний контрастний кадр із глибокими тінями називають moody, світлий і повітряний називають high key. Обидва народжуються з одного вікна, різниця тільки в тому, скільки тіні ти вирішила залишити.
Як керувати одним вікном без жодного обладнання, я докладно розібрав у матеріалі про світло у фотографії.
Колір: тепле проти холодного
Колір працює швидше за свідомість, глядачка встигає відчути тепло або прохолоду ще до того, як роздивиться сюжет. Тепла гама з жовтим, бурштиновим і теракотовим читається як дім, вечір, затишок і апетит. Холодна гама з блакитним, сірим і сталевим читається як свіжість, чистота, ранок і технологічність.
Звідси випливає практичне рішення, яке новачки пропускають. Баланс білого працює як повноцінний інструмент настрою, хоча в ньому найчастіше бачать лише кнопку виправлення помилки. Знімаючи вечерю в ресторані, я свідомо лишаю кадр теплішим за реальність. Для морепродуктів або косметики я так само свідомо йду в холод.
Дерево, льон, мед, випічка, вечірня лампа, свічки, теракота і кераміка. Підходить для домашньої кухні, пекарні, сімейного портрета, затишного кафе і всього, що продає відчуття дому.
Метал, скло, мармур, бетон, лід, зелень і біла кераміка. Підходить для морепродуктів, напоїв, косметики, техніки, спорту і брендів, які продають точність та якість.
Друге правило кольору стосується кількості акцентів у кадрі. Кадр тримається, поки в ньому працює одна основна гама плюс один акцент. Червона ягода на спокійному сірому фоні притягує погляд миттєво. Та сама ягода поруч із синьою серветкою, жовтою скатертиною і зеленою гілкою вже ні на що не вказує, бо акцентів стало чотири.
Фактура: те, до чого хочеться торкнутися
Фактура це єдиний важіль, який змушує глядачку захотіти торкнутися екрана. Груба дошка, мʼятий льон, крихти на столі й запітніле скло працюють сильніше за будь-який фільтр, бо вони апелюють до памʼяті тіла.
Проявляється фактура світлом, і тут усе вирішує кут. Постав джерело збоку під гострим кутом до поверхні, і кожна нерівність отримає власну маленьку тінь. Перенеси те саме джерело вперед, і дошка перетвориться на рівну коричневу пляму без жодного характеру.
Необроблене дерево, льон і бавовна, глина, крафтовий папір, борошно, мішковина, стара емаль. Вони дають відчуття ручної роботи і часу, тому їх обирають пекарні, фермерські бренди і все, що продає натуральність.
Мармур, шліфований бетон, нержавіюча сталь, скло, лід, сланець і матовий пластик. Вони дають відчуття точності й чистоти, тому їх обирають бренди косметики, техніки, напоїв і сучасні ресторани.
Помилка тут одна й дуже типова: фактур беруть забагато. Дерев'яна дошка на лляній скатертині поруч із плетеним кошиком і мішковиною перетворює кадр на склад будівельних матеріалів. Працює правило двох: одна головна фактура і одна допоміжна, решта поверхонь лишається спокійною.
Композиційні сітки це безкоштовний майстер-клас на пʼятнадцять хвилин плюс тренажер, який накладає сітки просто на камеру твого телефона. Вмикаєш, збираєш сцену за лініями і одразу бачиш, скільки повітря лишити навколо героя.
Дивитись майстер-класРеквізит: скільки предметів достатньо
Реквізит відповідає за місце і час дії. Келих і пляшка вина ставлять глядачку за вечірній стіл. Дитяча чашка, розсипаний цукор і зімʼята серветка ставлять її на ранкову кухню. Один предмет здатен змінити всю історію кадру, тому кожен з них має бути обраний свідомо.
Те, за що тобі платять: страва, товар, людина. Він отримує найкраще світло і найбільше місця в кадрі.
Один або два предмети, які пояснюють сцену: прибор біля тарілки, книга біля чашки, інструмент біля товару. Вони мусять логічно належати саме цій сцені.
Поверхня і текстиль, які тримають настрій і не тягнуть увагу на себе. Тут доречні спокійні матові кольори без візерунка.
Прибери з готової сцени один предмет і подивись на кадр ще раз. Якщо нічого не змінилось, предмет був зайвим, і його місце тепер займає повітря.
Головне правило звучить коротко: реквізит не має говорити голосніше за героя. Якщо глядачка спершу помітила гарну антикварну ложку, а вже потім страву, кадр свою роботу не виконав.
Друга біда це випадкові предмети, які потрапили в кадр самі. Кабель зарядки на краю столу, чужа рука в глибині, пачка серветок із логотипом супермаркету, шматок батареї опалення. Перед кожною серією варто пройти очима по всій рамці, а не тільки по центру. Стартовий набір поверхонь, текстилю і посуду я зібрав у матеріалі про предметну зйомку.
Рух: чому ідеально статичний кадр виглядає мертвим
Статична бездоганна подача виглядає як каталог, і це нормальна задача, коли замовнику потрібен саме каталог. Кадр, який зберігають і показують подрузі, майже завжди має всередині рух.
Рух не обовʼязково має бути швидким. Пара над супом, крапля конденсату на склі, розсипане борошно, крихти біля надрізаного хліба, недбало складена серветка. Усе це сліди дії, які підказують, що хвилину тому тут була жива людина.
Соус, що ллється, вино в момент наливання, борошно в повітрі, бризки води, тканина в русі. Знімається серією на короткій витримці, і з десяти кадрів робочим виявляється один чи два.
Пара, крихти, надкушений край, ложка в тарілці, зімʼятий текстиль, відбиток пальця на запітнілому склі. Знімається спокійно і без поспіху, а працює майже так само сильно.
Руки в кадрі це найпростіший спосіб оживити сцену. Рука, що тримає чашку, ріже хліб або поправляє тканину, миттєво додає в кадр людину і масштаб. Знімати їх варто чистими й спокійними, без напруження в пальцях, найкраще в рукаві нейтрального кольору.
Кадрування: скільки повітря залишити
Дистанція до обʼєкта вирішує, про що взагалі цей кадр. Крупний план розповідає про смак і фактуру, середній про подачу і предмет цілком, загальний про місце й компанію. Ресторану зазвичай потрібні всі три, бо меню, сайт і сторінка в соцмережах живуть за різними правилами.
Повітря навколо героя працює як тиша навколо голосу. Тісний кадр тисне і напружує, надто просторий губить героя серед порожнечі. Найшвидший спосіб не помилитись це поставити героя на перетин ліній сітки, а не в центр, і залишити більше місця з того боку, куди він дивиться або куди тече рух.
Три сітки, з яких варто починати, і різницю між ними я розібрав у матеріалі про правило третин.
Історія одним реченням
Останній важіль збирає всі попередні докупи. Перед тим як ставити світло, я формулюю одним реченням, про що цей кадр. Приклади формулювань звучать так: ранкова кава наодинці перед робочим днем, недільний обід на всю родину, вечір пʼятниці з келихом вина. Далі фон, реквізит, колір і світло підбираються під це речення, і сцена збирається помітно швидше.
Італієць Джандо Капріолі веде в Гонконзі ресторан свого імені, і мені треба було зняти його спагеті з грибами та ікрою. На білій ресторанній скатертині вони перетворювались на чергову ресторанну фотографію без обличчя.
Я забрав у шефа ящик ароматного сіна, привезеного з півдня Італії просто в Гонконг, і зібрав кадр навколо історії сільського хлопчика, який уплітає мамину їжу, сидячи на сіні. Страва лишилась тією самою, а кадр почав розповідати, звідки вона родом.
Відтоді перше питання шефу в мене стосується походження страви, а вже потім подачі. Відповідь майже завжди сама підказує і фон, і реквізит, і настрій світла.
Прийом працює однаково добре в будь-якій зйомці. Перед портретом варто спитати себе, який день у цієї жінки і куди вона зараз збирається. У предметному кадрі варто уявити людину, яка щойно поставила цю річ на стіл. Докладніше про роботу з їжею в кадрі я розписав у матеріалі про фуд-фотографію.
Шість стилів, які реально зустрічаються в замовленнях
Стиль це стійкий набір рішень по всіх семи важелях, який повторюється від кадру до кадру. Замовник обирає фотографку саме по стилю, бо в портфоліо він бачить, який настрій отримає для свого закладу чи бренду.
Дерево, льон, глина, тепле денне світло з вікна, мінімум обробки, легка недбалість у подачі. Стиль народився в середині двохтисячних як відповідь на вилизаний глянець, і тримається досі. Замовляють пекарні, фермерські господарства, заклади з філософією від ферми до столу і домашні кухні.
Один герой, багато порожнього простору, спокійний однотонний фон, чиста геометрія, дві-три кольорові плями на весь кадр. Найскладніший стиль для новачка, бо в ньому нічим прикрити помилку. Замовляють бренди косметики, ювелірні марки, виробники техніки і високі ресторани.
Темний фон, глибокі тіні, одне джерело світла під гострим кутом, високий контраст. Герой світиться, а все навколо йде в темряву. Замовляють мʼясні ресторани, бари, виробники алкоголю, шоколад і все, що продає щільність смаку.
Білий чи блідий фон, мʼяке рівне світло, майже без тіней, багато повітря. Читається як свіжість, чистота і легкість. Замовляють кондитерські, дитячі бренди, косметика, здорове харчування і магазини одягу.
Приглушений колір, тепла патина, стара емаль і фаянс, легке зерно, ефект трохи вицвілого знімка. Цей стиль продає спогад і сімейну традицію. Замовляють сімейні заклади, виробники з довгою історією, ретро-кафе і крафтові марки.
Чистий рівний колір, контрольоване студійне світло, точна геометрія, часто кольоровий фон і графічна тінь. Головне тут упізнаваність бренду, а не затишок. Замовляють мережі, сервіси доставки, маркетплейси і рекламні агенції.
| Стиль | Світло | Фон | Настрій |
|---|---|---|---|
| Рустик | мʼяке денне з вікна | дерево, льон, глина | дім, тепло, чесність |
| Мінімалізм | рівне, одна чиста тінь | однотонний, спокійний | спокій, дорого, точність |
| Темний moody | одне джерело, гострий кут | темний матовий | драма, щільність, вечір |
| Світлий high key | мʼяке з двох боків | білий або блідий | свіжість, легкість, ранок |
| Вінтаж | тепле бокове | патина, стара емаль | спогад, традиція |
| Сучасний комерційний | контрольоване студійне | колірний або білий | бренд, енергія, точність |
Як обрати стиль під нішу і під замовника
Стиль обирається під завдання замовника, і власний смак фотографки тут стоїть на другому місці. Одна й та сама тарілка для трьох різних клієнтів знімається трьома різними способами, і саме вміння це розрізняти відрізняє початківку від фотографки, до якої повертаються роками.
| Замовник | Що йому потрібно | Що це означає для кадру |
|---|---|---|
| Ресторан і кафе | щоб гостя захотіла прийти саме сюди | атмосфера закладу важливіша за деталь страви, потрібні кадри з інтерʼєром і сервіруванням |
| Бренд і виробник | щоб товар упізнавали на полиці й у стрічці | фірмові кольори, чистий фон, однаковий кадр у всій серії, жорсткий контроль геометрії |
| Приватна клієнтка | щоб вона впізнала себе і своє життя | тепліше світло, більше руху й рук, менше стерильності, історія важливіша за бездоганність |
| Сервіс доставки | щоб реальна страва збіглася з картинкою | точність кольору і складу, рівне світло, мінімум реквізиту, однакова подача по всьому меню |
Питання, з якого варто починати будь-які перемовини, звучить дуже просто: кого ви хочете бачити за цим столом. Відповідь власника закладу одразу дає і стиль, і реквізит, і температуру світла. Заклад, який чекає на компанію друзів у пʼятницю ввечері, і сімейне кафе з дитячим меню потребують геть різних кадрів, хоча страви в них можуть збігатися майже повністю.
Як це працює на практиці, добре видно на роботах нашої студентки Ірини Іремадзе. У неї власний магазин вінтажного посуду, і товар вона знімає сама. Ту саму порцеляну у формі мушлі Ірина зняла у двох стилях. Світла тепла версія продає легкий літній стіл, а темна з глибокими тінями перетворює тарілку на колекційну річ, яку хочеться роздивлятися.
Ірина Іремадзе
Ірина Іремадзе
Ірина ІремадзеПісля розборів вона почала ставити товар у сцену з настроєм, який підходить її покупницям. Продажі в магазині помітно зросли, і вона сама повʼязує це саме зі зміною кадрів.
Референси: як збирати і не скотитися в копіювання
Референс це технічне завдання, а не зразок для повторення. Замовник, який надсилає тобі десять картинок із Pinterest, майже ніколи не хоче отримати такі самі кадри. Він хоче таке саме відчуття, і твоя робота полягає в тому, щоб розібрати відчуття на складові.
Тримай окрему папку на двадцять чи тридцять кадрів, які тобі подобаються. Складай туди все, що зачепило, і не аналізуй у момент збирання.
Візьми один кадр і випиши словами: звідки світло, жорстке воно чи мʼяке, тепла гама чи холодна, які фактури, скільки предметів, який ракурс, скільки повітря. Якщо ти можеш описати кадр словами, ти його зрозуміла.
Переглянь усі виписані описи один за одним. Через двадцять кадрів стане видно, що ти постійно обираєш, наприклад, бокове мʼяке світло і теплу гаму. Це і є заготовка твого власного стилю.
Візьми з референсу один шар замість усього кадру. Візьми звідти світло, а реквізит і ракурс лишай своїми. Так виходить власна робота з потрібним настроєм.
Пʼять чи сім узгоджених заздалегідь кадрів знімають майже всі суперечки про результат. Заклад бачить настрій наперед і не чекає на сюрприз.
Копіювання видно завжди, і головна причина лежить у тому, що чужий кадр знімався в інших умовах. Там було інше вікно, інша тарілка, інша погода і зовсім інша страва. Спроба повторити його один в один дає бліду версію оригіналу, тоді як розібраний по шарах референс дає власний кадр із тим самим настроєм.
1Олена Ронс
2Юлія Єшанова
3Вікторія УсікСвітло жорстке і бічне, глибока тінь ховає все зайве. Гама темна, акцент дають червоні сливи. Фактури: камʼяна дошка і гладка шкірка фруктів. Предметів мало, головні тут руки й ніж.
Світло пряме сонячне, з чіткими довгими тінями. Гама холодна блакитна, а сирники й мед дають теплий акцент. Фактури: шорсткий фон, скло і смугаста кераміка. Предметів багато, але всі вони з одного сніданку.
Світло мʼяке і рівне, кадр знято згори. Гама побудована на насиченому червоному фоні проти чорно-білих тарілок. Фактури: смуги посуду і льон. Предметів кілька, і стоять вони по діагоналі.
Помилки, через які стилізований кадр розсипається
У кадрі пʼять фактур, три джерела кольору і сім предметів, глядачка не розуміє, куди їй дивитись. Прибирай по одному предмету, доки кадр не почне читатись за секунду.
Кабель зарядки, чужа рука, пачка серветок із чужим логотипом, край батареї опалення. Проходь очима по всій рамці перед кожною серією, а не тільки по центру композиції.
Темна драматична обробка на кадрах для світлого сімейного кафе виглядає красиво і зовсім не працює на замовника. Стиль обслуговує задачу, а не власне самолюбство.
Інше вікно, інший посуд, інша страва, і результат виходить блідою версією оригіналу. Бери з референсу один шар, решту роби своїми руками.
Половина кадрів тепла й темна, половина світла й холодна, меню виглядає зібраним із двох різних закладів. Одна зйомка тримає одну гаму і одну схему світла.
Фільтр не додає ані фактури, ані історії, ані реквізиту. Він тільки підсилює те, що ти вже поставила на столі до зйомки.
Що зробити сьогодні
Візьми один предмет зі свого столу, найкраще чашку або яблуко, і збери навколо нього три різні атмосфери за одну годину. Перша сцена: тепле бокове світло від вікна, дерев'яна дошка, лляна серветка і крихти поруч. Друга сцена: те саме вікно, білий аркуш як фон, білий відбивач з тіньового боку, жодного реквізиту. Третя сцена: одна лампа збоку, темна поверхня, темна тканина позаду і глибока тінь навколо героя.
Три кадри одного предмета дадуть тобі більше розуміння стилю, ніж будь-який каталог прикладів. Поклади їх поруч і подивись, який із них ти показала б замовнику першим. Це і буде напрямок, з якого варто починати власний почерк, і талант тут ні до чого.
Челендж на тридцять днів дає щодня одну тему для зйомки і кілька підказок до неї, а клітинка закривається тільки тоді, коли ти справді знімала. За місяць набирається тридцять різних сюжетів, і серед них добре видно, які рішення ти повторюєш частіше за інші.
Почати челендж